Музичне мистецтво 6 клас ІІ семестр тема: Соната

УРОК 22 Тема Соната

sonata від лат. sonare — звучати), музичний твір циклічної форми (звичайно 3 або 4 частини) для одного або кількох інструментів. Термін «соната» відомий з 16 століття. Початково цим терміном називали будь-який інструментальний твір, на противагу вокальним кантатам.

Історія кохання Бетховена до Джульєти Гвіччарді, або як з'явилася «Місячна соната»

Соната cis-moll (ор. 27 № 2) - одна з найпопулярніших фортепіанних сонат Бетховена; можливо, найзнаменитіша у світі соната для фортепіано і найулюбленіший твір для домашнього музикування.

 

Більше двох століть її розучують, награють, приручають — як у всі віки люди намагалися пом'якшити та приручити смерть.

Човен на хвилях

 

Назва «Місячна» не належить Бетховену — його ввів в обіг вже після смерті композитора Генріх Фрідріх Людвіг Рельштаб (1799–1860), німецький музичний критик, поет і лібреттист, який залишив низку записів у розмовних зошитах майстра. Рельштаб порівняв образи першої частини сонати з рухом човна, що пливе під місяцем вздовж озера у Швейцарії.

У різних творів Бетховена є багато назв, які зрозумілі, як правило, лише в одній країні. Але прикметник «місячна» стосовно цієї сонати стало міжнародним. Легковажна салонна назва торкнулася глибин образу, з якого виростала музика. Сам Бетховен, схильний давати частинам своїх творів трохи важкі визначення італійською мовою, назвав дві свої сонати — ор. 27 № 1 і 2 - quasi una fantasia - «щось на зразок фантазії».

 Легенда

Виникнення сонати романтична традиція пов'язує з одним із любовних захопленнь композитора - його ученицею, юною Джульєттою Гвіччарді (1784-1856), кузиною Терези і Жозефіни Брунсвік, двох сестер, якими композитор був по черзі захоплений в різні періоди і мав схильність закохуватися в цілі родини.

Романтична легенда включає чотири пункти: пристрасть Бетховена, гру сонати при місяці, пропозиція руки, відкинута безсердечними батьками через станові забобони, і, нарешті, заміжжя легковажної віденки, яка віддала перевагу великому композитору багатого молодого аристократа.

На жаль, немає нічого, що підтверджує, що Бетховен коли-небудь робив своїй учениці пропозицію (як він, з високим ступенем ймовірності, зробив його пізніше Терезе Мальфатті, кузині свого лікаря). Немає навіть свідчень, що Бетховен був серйозно закоханий у Джульєтту. Він нікому не говорив про своє почуття (як, втім, не говорив і про інші свої закоханості). Портрета Джульєтти Гвіччарді було знайдено після смерті композитора в замкненій шухляді разом з іншими цінними документами — але... в потайній скриньці лежало кілька жіночих портретів.

І, нарешті, заміж за графа Венцеля Роберта фон Галленберга, літнього композитора, який складав балетну музику, і архіваріуса музичного театру, Джульєтта вийшла лише через кілька років після створення сонати - у 1803 році.

Чи була щаслива у шлюбі дівчина, якою колись захоплювався Бетховен, — інше питання. Вже перед смертю глухий композитор записав в одному зі своїх розмовних зошитів, що якийсь час тому Джульєтта хотіла з ним зустрітися, навіть «плакала», але він відмовив їй.

Можливо, в 1801 р. запальний композитор посварився зі своєю ученицею через якусь дрібницю (як це трапилося, наприклад, з виконавцем «Крейцерової» сонати скрипалем Бріджтауером), і навіть через багато років йому соромно було про це згадувати.

Таємниці серця

Якщо 1801 р. Бетховен страждав, то зовсім не від нещасного кохання. У цей час він вперше повідомив своїх друзів, що вже три роки бореться з глухотою, що насувається. 1 червня 1801 р. відчайдушний лист отримав його друг, скрипаль і богослов Карл Аменда (1771-1836) (5), якому Бетховен присвятив свій прекрасний струнний квартет ор. 18 фа мажор. 29 червня Бетховен повідомив про свою хворобу ще одного друга - Франца Герхарда Вегелера: «Ось уже два роки я майже уникаю будь-якого суспільства, тому що не можу сказати людям: «Я глухий!».